Біжуча

«Людина, для якої книжка вже у дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчуває себе обділеною, збіднілою і спустошеною». В. Сухомлинський

вівторок, 13 січня 2015 р.


 «Хай рік Новий, Різдво Христове, вам подарують дні казкові»

Вступаючи в новий відлік часу ми маємо освятитися найкращими почуттями, побажати один одному щастя, здоровя, голубого неба над оселею, статків і злагоди в родині.
Саме такими спонуками і був просякнутий етнографічний калейдоскоп, в якому взяли участь учні 9-А класу ЗОШ №2-гімнізії ім. А.П.Бринського.
Коли над землею сходить різдвяна зірка, а на ялинці запалюються різдвяні свічки, здається що зараз трапиться диво...
Учасники майстер-класу створювали диво своїми руками, виготовляли свічки та прикрашали їх, проявивши свою фантазію, під керівництвом працівника музею Людмили Іванівни Піддубної.
Діти ознайомились з історією походження різдвяних свят, переглянувши книжкову виставку літератури «Святкове мереживо зими».
Цікавими та повчальними були відео-презентації «Українська шедрівочка у виконанні різних країн» та «Притча про чотири свічки».

 Юні читачі ще раз переконалися, що світле майбутнє нашої родини, рідної країни буде лише тоді, коли ми повернемося до своїх духовних джерел, шануватимемо своїх предків, свої кращі традиції.
































Притча о свечах.
Четыре свечки в комнате горели:
Из каждого угла одна светила.
Бежало к своему пределу время –
Создатель Сам вложил в него удила.

Бежало время, и горели свечи.
Но в комнате вдруг стало напряжённо.
И вот однажды: приближался вечер.
Одна свеча вздохнула сокрушённо:

Я – мир, но мой огонь чудесный
Никто уже поддерживать не хочет.
Враждуют люди всюду - неуместно
Светить для тех, кто жаждет вечной ночи.

И стало пламя гаснуть постепенно.
Свеча с названьем «Мир» погасла вскоре.
Остались три свечи средь зла и тленья
Дарить свой свет переживавшим скорби.

Но вот вторая молвила в печали:
- Ношу я имя «Вера», только больше
Никто во мне святой нужды не чает.
И, видно, смысла нет гореть мне дольше.

Тут лёгкий ветерок подул, и пламя
Свечи с названьем «Вера» задрожало.
Никто и не заметил за делами,
Как «Вера» в уголочке умирала.

Бежало время. И из двух горящих
Одна сказала, свет теряя славный:
-Нигде, ни в ком любви нет настоящей
Во мне не видят люди цели главной!

Меня – Любовь – бездумно отвергают,
Теряя в жизни истинное счастье.
Нет сил гореть для них! Я так страдаю,
Что не нашла в сердцах достойной части.

И третья свечка в комнате угасла...
Вдруг на пороге мальчик появился:
- Три свечки не горят! – в глазёнках ясных
Отчаяния ужас отразился.

И он заплакал, обращаясь к свечкам:
- Нельзя вам было гаснуть! С сотворенья
Вы призваны своим делиться светом,
Сгорая для других без сожаленья.

- Не плачь, дитя! – раздался голос нежный.
Покуда я горю, всё поправимо.
От моего огня - ведь я – Надежда-
Дай трём другим - на радость пилигримов.

Обрадовался мальчик и свечою
Надежды верной дал огонь погасшим.
И вновь зажглись, охваченные тьмою,
Любовь и Мир, и Вера – Свечи счастья!

Так в жизни верного христианина
Огню надежды гаснуть не пристало.
Пускай, покуда говорится «ныне»,
Мир, Вера и Любовь в большом и малом
Горят, как свечи, в сердце пилигрима

Во Имя вечное, в Христово имя!

1 коментар:

  1. Дуже гарний МАЙСТЕР-КЛАС у такі свята. Корисний і для дітей, і для дорослих. МОЛОДЦІ!

    ВідповістиВидалити