Онлайн-конкурс "Найкращий куточок Волині"

    Рідна  земля...  Стежина  в ріднім  краї... Небо  єдиної  в світі  батьківщини,  найкращий  куточок  у серці  кожної  людини.        

У  кожного  вони  свої,  неповторні,  але однаково   дорогі.

   Для  мене  рідною  є  земля, де  я народилася, де вперше почула  мамину   колискову, батьківське  мудре  слово,  відчула  дужі  татові  руки,  пізнала  перші  радощі  й перші  сльози,  перші перемоги  й поразки.  Це  те місце, де на  мене чекають  завжди з любов’ю та  надією  і до якого  повертаюся, де б я не мандрувала.

    Найкращий  куточок   Волині  для  мене-  моє  рідне  село Череваха.  Воно  чудове  в різні  пори року :  навесні, коли природа  пробуджується  від сну, урочисто  готується  вибухнути  новим  життям, а  з вирію   повертаються  додому  птахи й  наповнюють небо  піснями ; влітку, коли  все  навколо   цвіте  й  буяє,  набирається  сили від  матінки- землі,  а  довколишні  ліси  обдаровують   грибами  та ягодами;  восени, коли згасає  барвисте  літо і вересень  стає  повноправним  господарем  у лісі, в  полі,  на  річці  та озері. Відпочивають від виснажливої праці поля та садки,  віддавши моїм землякам  свій багатий урожай. Старий  дуб   сумовито рипить  на галявині, а  біля  вкритого мохом трухлявого пенька  вишикувались  у рядок  рівненькі  та стрункі опеньки.

Прекрасне  моє  село і взимку.  Чорні  дерева  стоять величними  й  могутніми  велетнями  на білій, чистій  ковдрі, наче сплять , набираючись  сили  для нового життя. Люблю  своє  село за те, що

живуть у ньому  чесні  та працьовиті  люди, готові  прийти на допомогу  у скрутний час.

     Навесні  з  братами   ми робимо  шпаківні  для птахів  і кріпимо   їх на деревах  у  нашому саду.  Влітку  ліс –   наш годувальник , багато  сімей поповнюють таким чином  свій сімейний  бюджет.  Залюбки відпочиваємо  на березі  лісового озерця.  Взимку       катаємось   на лижах,    санках  та ковзанах.   А до годівнички  біля мого вікна  прилітають мої знайомі- синички.  Від  їх  дотику    додолу  сиплються     тисячі  яскравих  маленьких  зірочок  і водоспадом   танцюють у повітрі.

    Одразу   за селом  - між  віковічними  соснами та  стрункими вільхами  -  починається  ландшафтний  заказник  загальнодержавного значення   „Урочище Джерела”, звідки  бере початок  річка   Черевашка.  Повітря  тут свіже  і чисте,  напоєне

пахощами трав , соснової  смоли та вільхових  сережок. Між   деревами  тягнуться до сонця кущі  малини , ожини та порічок.

Любити  свою  батьківщину-  це  значить  кожним  своїм  вчинком, кожним помислом  вірно  їй  служити. Може,  для когось   і  є  чудовіші  й  красивіші місця, але для мене   моє село-  найкраще, наймиліше,  неповторне!

   Лемещук  Марина, учениця 9класу

                                                 НВК  І-ІІст. с. Череваха