Мій улюблений
куточок Волині - річка Стир біля села Боровичі.
Село Боровичі Маневицького району знаходиться на лівому
березі річки Стир. На кошти військового полководця в урочищі Тумин колись був
зведений православний монастир. Про подальшу історію Борович інформації
практично немає, але є, що у Нову Четвертню ( так раніше називали Боровичі)
прибувало населення за князювання Стефана Четвертинського. У 1798 році замок
вже не існував. Саме поселення, яке
перебувало у власності князя К. Святополка - Четвертинського, згадується як
село, у якому знаходилися дві церкви, маєток князя, а над річкою Стир - два кам’яних
млини. Під
час Першої Світової війни більшість мешканців Борович були переселені австрійцями на території Австро -
Угорщини. Встановлено, що в північно -
східній частині села знаходиться городище доби пізнього середньовіччя.
Річка Стир біля села Боровичі
розкинулася серед поліської чудової природи. Там, де широкі лани, де лунає
українська народна пісня, де голубе, синьооке небо. Діти, які зростають біля
таких дивовиж, чудово розуміють мову
природи. Я народилася у Маневичах, але моя мама родом із села Боровичі.
Із самого дитинства я росла у цьому селі та пишалася людьми, які живуть тут
тому, що вони завжди щирі, привітні, вміють радіти кожній миті, кожному дню.
Тато катав мене з братом на чайці. Ох,
як це було чудово і красиво!
Коли настає спека, ми завжди ходимо
купатися на річку. Тут я люблю
проводити свій вільний час, милуючись
плесами ріки. Спостерігаю за її
плином, за тим, як тихо несе вона свої води у якусь невідому далину. І ніхто не
знає, що думає ріка.
Мені приємно знаходитися тут, бо я відпочиваю
душею і позбавляюся від неприємних
думок. Коли ти лежиш на траві,
вдивляючись в цю безмежну блакить, то розумієш всю дивовижність життя:
із щастям і болем, з радістю і сумом. А сосни, здається, розповідають про всіх людей, які відпочивали тут.
Однак береги річки, на жаль, з кожним роком зазнають зсувів землі,
що є не дуже сприятливим для чистоти русла.
Хочеться , щоб води
ріки завжди були чистими, а люди у своєму ставленні до оточуючої природи розуміли те, що навколишній
світ треба берегти.
Юлія Скрипка, вихованка зразкової районної
літературної студії « Первоцвіт» Маневицького
районного Центру творчості дітей та
юнацтва
Немає коментарів:
Дописати коментар